Малюк кусається в садочку: чому це відбувається і як вихователям і батькам реагувати разом

Мало що так тривожить батьків і вихователів, як дзвінок, що починається словами «Вашу дитину сьогодні вкусили» або, що ще важче, «Ваша дитина вкусила іншого малюка». Укуси можуть лякати, але це одна з найпоширеніших поведінок у групах малюків. У більшості дітей це тимчасовий етап, пов'язаний із віковим розвитком, а не ознака агресії чи неправильного виховання.

Зрозуміти, чому малюки кусаються, і спокійно та послідовно реагувати і в садочку, і вдома — найшвидший спосіб допомогти дитині пройти цей етап.

Чому малюки кусаються?

Найчастіше діти кусаються приблизно у віці від року до трьох років. У цей період у них сильні почуття та великі потреби, але дуже мало слів, щоб їх висловити. Поширені причини:

• Розчарування: інша дитина забрала іграшку або не вдається зробити те, що хочеться, а слів, щоб про це сказати, ще немає.
• Прорізування зубів: через болючі ясна жувати й кусати приємно.
• Дослідження: маленькі діти пізнають світ через рот.
• Перезбудження або втома: шум, тіснява, голод або пропущений денний сон заважають самоконтролю.
• Бажання привернути увагу: укус одразу викликає сильну реакцію дорослих та інших дітей.
• Відчуття тісноти: коли дитина відчуває, що порушують її простір, укус може стати швидким способом змусити інших відійти.

Більшість малюків, які кусаються, не хочуть нікому заподіяти болю. Вони реагують у моменті тими засобами, які мають.

Що робити вихователям у моменті

Спокійна та послідовна реакція допомагає обом дітям:

• Спершу подбайте про вкушену дитину. Заспокойте її, потім обережно промийте місце укусу водою з милом і за потреби прикладіть холод. Огляньте шкіру та дійте за правилами надання першої допомоги, прийнятими у вашому закладі.
• З дитиною, яка вкусила, говоріть спокійно й коротко. Опустіться до рівня її очей і скажіть коротко та твердо: «Стоп. Кусатися боляче». Уникайте довгих нотацій і присоромлення — малюки їх не зрозуміють.
• Покажіть, що можна зробити натомість. Дайте прості слова на наступний раз: «Скажи „моє“» або «Скажи „стоп“». Якщо причина, схоже, у зубах, запропонуйте безпечний прорізувач.
• Ніколи не кусайте дитину у відповідь і не радьте батькам «показати їй, як це». Так дитина засвоїть, що кусатися можна.

Фіксація випадків і спілкування з родинами

Кожен випадок укусу потрібно фіксувати: час, місце, що відбувалося безпосередньо перед цим і як відреагував персонал. Добрі записи допомагають помітити закономірності й показують родинам, що ситуацією опікуються професійно.

Повідомте обидві родини того ж дня. Розкажіть, що сталося і що ви зробили, але зберігайте конфіденційність кожної дитини. Більшість садочків не називають батькам ім'я дитини, яка вкусила, і це правило варто пояснити в пам'ятці для батьків ще до того, як станеться будь-який випадок.

З kidsday вихователі можуть фіксувати інциденти одразу, щойно вони сталися, і ділитися інформацією з батьками безпосередньо в застосунку, щоб родини дізнавалися про все від садочка швидко й зрозуміло, а не з поспішної розмови, коли забирають дитину.

Як запобігти укусам

Найкращий спосіб зменшити кількість укусів — зрозуміти, коли і чому вони трапляються. Відстежуйте закономірності: чи стається це перед обідом? Під час переходів від одного заняття до іншого? Біля певної іграшки чи куточка? Знаючи, що провокує укуси, можна діяти заздалегідь:

• Майте кілька примірників найпопулярніших іграшок, щоб дітям не доводилося за них змагатися.
• Зменште тісняву, розділивши групу на невеликі ігрові зони.
• Дотримуйтеся передбачуваного розпорядку дня й стежте, щоб їжа та сон не затримувалися.
• Будьте поруч із дитиною, схильною кусатися, у ризиковані для неї моменти й вчасно переключайте її увагу.
• Навчайте простих слів, жестів або знаків для «стоп», «допоможи» і «моє».
• Хваліть дбайливу поведінку: «Ти попросив машинку словами. Молодець!»

Як батьки можуть допомогти вдома

Діти найкраще вчаться, коли в садочку й удома звучить одне й те саме. Батьки можуть:

• Використовувати ті самі короткі фрази, що й вихователі, наприклад «Кусатися боляче».
• Читати прості книжки з картинками про лагідні ручки й зубки.
• Допомагати дитині називати почуття: «Ти злишся, бо твоя вежа впала».
• Стежити, щоб дитина була відпочилою і ситою, особливо в дні, коли вона йде до садочка.
• Зберігати спокій. Бурхлива емоційна реакція може мимоволі закріпити таку поведінку.

Коли звертатися по додаткову допомогу

У більшості малюків укуси минають у міру розвитку мовлення. Якщо дитина й далі часто кусається після трьох років, укуси стають сильнішими або супроводжуються іншими приводами для занепокоєння щодо спілкування чи поведінки, родині варто звернутися до педіатра або фахівця з розвитку дитини. Вихователі можуть підтримати цю розмову, поділившись своїми спостереженнями та записами.

Підсумок

Кусання — нормальна, хоч і неприємна, частина раннього дитинства. Коли вихователі реагують спокійно, ретельно фіксують події й тісно співпрацюють із батьками, діти вчаться краще висловлювати себе, а родини впевнені, що їхня дитина в надійних руках.