У дитини був чудовий день у садочку, але щойно ви приходите — починаються сльози. Розповідаємо, чому так стається, і як за допомогою простих кроків зробити момент зустрічі спокійнішим.
Вихователька розповідає, що у вашої дитини був чудовий день: вона весело гралася, з'їла обід і допомагала прибирати. Потім приходите ви, і за кілька хвилин дитина плаче, відмовляється взуватися або лежить на підлозі в роздягальні. Багато батьків потай запитують себе: «Може, їй погано в садочку? Чи це я щось роблю не так?»
У більшості випадків — ні те, ні інше. Зрив у момент, коли дитину забирають із садочка, трапляється дуже часто, і нерідко це ознака того, що поруч із вами дитина почувається в безпеці.
Чому діти «розсипаються», коли бачать батьків
Вони трималися цілий день
День у садочку вимагає від маленької дитини дуже багато: ділитися, чекати, дотримуватися режиму, витримувати шум і долати невеликі прикрощі без людини, якій вона довіряє найбільше. Діти докладають багато зусиль, щоб упоратися з цими почуттями протягом дня. Коли вони нарешті бачать маму чи тата, то можуть відпустити себе. Іноді це називають «зривом після стримування» (restraint collapse), і це одна з найчастіших причин істерик наприкінці дня.
Вони втомилися й зголодніли
Ближче до вечора енергія та рівень цукру в крові найнижчі. Довгий день, короткий денний сон чи маленький полуденок можуть зробити навіть найпростіше прохання непосильним.
Переходи даються важко
Покинути гру, попрощатися з друзями й переключитися з «режиму садочка» на «домашній режим» — велика зміна. Маленьким дітям часто важко даються переходи, особливо коли вони втомлені.
Вони сумували за вами
Змішані почуття виходять назовні всі разом: радість від зустрічі, смуток через ранкове прощання, а іноді й невеликий протест через те, що їх залишили. Усе це може накотитися одночасно.
Що допомагає, коли ви забираєте дитину
- Спершу контакт, потім вказівки. Перш ніж просити дитину взутися чи взяти рюкзак, приділіть хвилинку: присядьте, обійміть і привітайтеся. Кілька секунд близькості можуть запобігти чималому опору.
- Візьміть із собою перекус і воду. Невеликий звичний перекус в авто чи візочку творить дива, коли надвечір падає енергія.
- Попередьте про перехід. Якщо дитина в розпалі гри, спокійне «Ще дві хвилинки, і вдягаємо куртки» допоможе їй налаштуватися.
- Нехай початок дороги буде тихим. Відкладіть запитання на потім. Багатьом дітям потрібно трохи тиші, перш ніж вони будуть готові розповісти про свій день.
- Назвіть почуття. «Ти дуже втомився. Це був насичений день.» Коли дитина відчуває, що її розуміють, вона заспокоюється швидше, ніж коли їй кажуть перестати плакати.
- Зберігайте спокій і межі. Можна прийняти почуття й усе ж утримати межу: «Тобі сумно, що ми йдемо, і зараз час іти додому.»
Створіть м'який вечірній ритуал
Передбачуваний ритуал після садочка дає дітям те, на що можна чекати з радістю: наприклад, перекус, трохи спільної гри, а потім вечеря. Намагайтеся, за можливості, щоб перша година вдома минала без додаткових справ і екранів. Час для близькості, навіть п'ятнадцять хвилин гри з повною увагою, часто помітно зменшує вечірні істерики.
Співпрацюйте з вихователями дитини
Вихователі можуть допомогти зробити кінець дня спокійнішим. Запитайте їх, як зазвичай почувається дитина ближче до вечора, чи добре вона спала та їла і чи не сталося чогось складного. Деякі садочки планують спокійніші заняття наприкінці дня, що допомагає дітям розслабитися.
У батьківському застосунку kidsday можна ще до того, як ви прийдете, побачити, скільки дитина спала, що їла, і прочитати нотатки вихователів. Якщо ви бачите, що денний сон був коротким або дитина не доїла обід, можна взяти додатковий перекус і запланувати спокійний вечір.
Коли варто поговорити з вихователями чи фахівцем
Зриви в момент, коли дитину забирають, зазвичай є нормальним етапом. Варто поговорити з вихователями, якщо дитина виглядає нещасною вранці під час прощання та впродовж усього дня, якщо зриви стають сильнішими протягом кількох тижнів або якщо ви помічаєте інші зміни, як-от проблеми зі сном, втрату апетиту чи сильне небажання йти до садочка. Якщо занепокоєння не минає, допоможе педіатр.
Насамкінець
Дитина, яка приберігає найсильніші почуття для вас, — це дитина, яка вам довіряє. Трохи близькості, перекус і передбачуваний ритуал допоможуть зробити кінець дня спокійнішим і щасливішим моментом для всієї родини.
