Істерики в малюка: що нормально, чому вони трапляються і як спокійно на них реагувати

Щойно ваш малюк спокійно грався, а вже за мить лежить на підлозі й кричить, бо банан зламався навпіл. Істерики бувають гучними, виснажливими, а часом і незручними, особливо коли трапляються в магазині чи при всій родині. Багато батьків тихо запитують себе, чи не роблять вони щось не так і чи нормальні такі спалахи в їхньої дитини.

Істерики – одна з найпоширеніших складових раннього дитинства. Вони не свідчать про погане виховання чи «складну» дитину. Вони свідчать про юний мозок, який лише вчиться давати раду сильним почуттям. Коли розумієте, чому вони виникають, і маєте спокійний план на «до», «під час» і «після», впоратися набагато легше – і батькам, і вихователям.

Чому трапляються істерики

Малюки відчувають емоції дуже сильно, але ще не мають навичок керувати ними. Поширені тригери:

• Мозок, що розвивається. Ділянки мозку, які відповідають за самоконтроль і заспокоєння, у ранні роки ще тільки дозрівають.
• Обмежене мовлення. Коли дитина не може знайти слів, щоб сказати, чого хоче чи що відчуває, розчарування часто виривається плачем, криком або киданням речей.
• Втома й голод. Пропущений денний сон або запізнілий перекус роблять будь-яку дитину вразливішою.
• Прагнення самостійності. Малюки хочуть усе робити самі й ухвалювати власні рішення, але не завжди можуть.
• Межі й переходи. Почути «ні», припинити цікаву гру чи перейти з одного місця в інше може бути для них надто важко.
• Перевантаження. Шум, натовп і насичені дні можуть бути завеликими для маленької дитини.

Що нормально в якому віці

Істерики поширені приблизно від одного до чотирьох років. Часто вони почастішують на другому й третьому році, коли в дітей сильні бажання, але мало слів і самоконтролю – цей період ще називають кризою трьох років. Коли мовлення розвивається і діти вчаться інших способів висловлюватися, істерики зазвичай стають коротшими, рідшими й менш інтенсивними.

Кожна дитина інша. В одних бувають часті та бурхливі істерики, в інших – майже ніколи. І те, й інше може бути цілком нормальним.

До: запобігайте істерикам, де це можливо

Усім істерикам не запобігти, але багатьох можна уникнути:

• Бережіть сон і харчування. Дотримуйтеся передбачуваного режиму й беріть із собою корисний перекус, коли виходите з дому.
• Попереджайте про зміни, наприклад: «Ще дві гірки – і йдемо додому».
• Пропонуйте простий вибір. «Червона чи синя чашка?» дає відчуття контролю в межах, які вас влаштовують.
• Помічайте ранні сигнали, як-от ниття, чіпляння за вас чи неспокій, і вчасно пропонуйте втіху, перерву або зміну заняття.
• Допомагайте словами. Навчіть прості фрази на кшталт «допоможи, будь ласка» або «я злюся», а з молодшими використовуйте жести.
• Хваліть спокійну поведінку. Помічайте, коли дитина чекає, ділиться або чемно просить.

Під час: зберігайте спокій у бурі

Коли істерика почалася, здатність дитини слухати й міркувати дуже обмежена. Мета – щоб усі були в безпеці і щоб допомогти дитині пройти через це.

• Залишайтеся спокійними. Повільно вдихніть і знизьте голос. Ваш спокій допомагає нервовій системі дитини заспокоїтися.
• Подбайте про безпеку. Відведіть дитину від небезпеки або приберіть предмети з її досяжності.
• Говоріть мало. Довгі пояснення в цю мить не допомагають. Спробуйте: «Ти дуже злишся. Я поруч».
• Назвіть почуття. «Ти хотів ще побути на майданчику. Тобі сумно, що треба йти».
• Тримайте межу. Визнайте почуття, але не поступайтеся тому, що спричинило істерику. Так дитина вчиться, що істерика не змінює правила.
• Пропонуйте втіху, а не тиск. Одні діти хочуть обіймів, іншим потрібно трохи простору, поки ви поруч. Орієнтуйтеся на сигнали своєї дитини.

Після: відновіть зв'язок і вчіться

• Коли дитина заспокоїться, обійміть і підбадьорте її. Їй важливо знати, що ваша любов не змінилася.
• Будь-яка розмова має бути короткою і простою, особливо з молодшими малюками.
• Зі старшими дітьми коротко обговоріть, що сталося і що можна зробити наступного разу, наприклад попросити про допомогу чи глибоко подихати.
• Рухайтеся далі. Не потрібні довгі покарання чи нагадування про це пізніше впродовж дня.

Послідовні межі мають значення

Діти почуваються найбезпечніше, коли правила зрозумілі й передбачувані. Якщо істерика іноді закінчується цукеркою чи довшим переглядом мультиків, діти засвоюють, що істерики працюють, і можуть влаштовувати їх частіше. Домовтеся всією родиною – разом із бабусями й дідусями – про кілька важливих правил і дотримуйтеся їх спокійно й послідовно, навіть коли це важко.

Істерики на людях

• Пам'ятайте, що більшість дорослих довкола теж через це проходили.
• Зосередьтеся на своїй дитині, а не на перехожих.
• Якщо можливо, перейдіть у тихіше місце, поки дитина не заспокоїться.
• Плануйте короткі походи по крамницях – за можливості після сну та їжі.

Єдиний підхід удома і в садочку

Дітям найкраще, коли дорослі в їхньому житті реагують подібно. Поговоріть із вихователями ясел чи садочка про те, що зазвичай провокує істерики у вашої дитини, що допомагає їй заспокоїтися і які слова ви вживаєте вдома. Вихователі розкажуть, як вони працюють із сильними почуттями в групі, щоб ви могли діяти так само. Деякі діти тримаються цілий день і дають волю емоціям, коли їх забирають – це поширено й зазвичай означає, що поруч із вами вони почуваються в безпеці.

Коли звернутися до педіатра

Більшість істерик – нормальна частина розвитку. Варто порадитися з педіатром, якщо:

• Істерики дуже часті або дуже тривалі, більшість днів.
• Дитина травмує себе під час істерик, наприклад б'ється головою чи кусає себе.
• Є багато агресії щодо інших, і вона не зменшується.
• Істерики все ще дуже інтенсивні приблизно після чотирьох–п'яти років.
• Дитині важко заспокоїтися навіть із підтримкою, або істерики супроводжуються іншими труднощами, як-от із мовленням, сном чи харчуванням.
• Ви почуваєтеся виснаженими й потребуєте підтримки. Попросити про допомогу – це сила.

Дім і садочок – на одній хвилі

Важкий вечір часто пояснюють дрібниці. З kidsday вихователі можуть упродовж дня фіксувати харчування, денний сон і нотатки та ділитися ними з батьками в застосунку для батьків разом із фото й заняттями. Якщо дитина недоспала чи з'їла менше на обід, батьки бачать це ще до того, як прийдуть по неї, і можуть спланувати спокійніший вечір. Батьки й вихователі також можуть листуватися в застосунку, щоб домовитися про однаковий спосіб реагувати на сильні почуття.

Насамкінець

Істерики – нормальний і тимчасовий етап, коли маленькі діти вчаться розуміти свої емоції та керувати ними. Завдяки передбачуваному режиму, спокійним реакціям, послідовним межам і теплу після бурі більшість дітей поступово знаходять кращі способи висловити те, що відчувають. Будьте терплячими до дитини і до себе. Кожна спокійна мить, яку ви даруєте під час бурі, допомагає дитині розвивати навички, що знадобляться їй усе життя.