Бо піклування про педагогів є найзначнішим вкладом, який ми можемо зробити в майбутнє наших дітей.
3 липня 2025 року відбулася подія, присвячена чутливій та все більш важливій темі для фахівців з раннього дитячого розвитку: “Як запобігти емоційній втомі та професійному вигоранню серед педагогів.” Подія стала результатом співпраці між Bliss, платформою, що зосереджена на покращенні психічного благополуччя, та Kidsday, компанією, яка працює над створенням позитивного впливу на ранню освіту через цифрові рішення та підтримку фахівців у цій галузі.
Захід зібрав педагогів, керівників установ, студентів педагогічних спеціальностей та експертів у сфері освіти, щоб поділитися реальними досвідом, професійними поглядами та практичними підходами до запобігання емоційній втомі та вигоранню, які часто впливають на тих, хто працює в ранній освіті.
На панелі виступали спікери з досвідом та глибокою відданістю цій сфері:
-
Лорік Житія – педагог та директор навчальних програм у Let Center, який поділився своїм практичним поглядом і підкреслив важливість постійної підтримки для педагогів.
-
Гезіме Рехепі – керівник мережі дитячих садків Bardha, яка поділилася інституційним досвідом та найкращими практиками для підтримки мотивації та благополуччя персоналу.
-
Нафіє Сулеймані – психолог у Bliss, яка підкреслила важливість ранньої ідентифікації симптомів емоційної втоми та надала корисні поради щодо самодопомоги та управління стресом.
Захід майстерно модерував Арілда Душай, психолог у Bliss. Завдяки своєму спокійному стилю та професійному підходу, Арілда забезпечила природний перебіг обговорення, дозволяючи кожному учаснику панелі внести свої унікальні погляди з глибиною та чутливістю. Вона допомогла створити теплу та рефлексивну атмосферу протягом всієї розмови.
Під час панелі обговорювалися загальні ознаки вигорання педагогів, такі як відсутність мотивації, дратівливість, хронічна втома та емоційна відчуженість від роботи. Також були розглянуті профілактичні стратегії, включаючи делегування обов'язків, створення підтримуючої робочої культури та пріоритетність самодопомоги.
Ця подія слугувала не лише платформою для роздумів і усвідомлення, але й першим кроком до створення більш стійкої та емоційно свідомої професійної спільноти—такої, що визнає та підтримує емоційні потреби тих, хто щодня дбає про наших дітей.
